Сучасна українська література
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Ірен Роздобудько
Моя матуся
Матусю моя рiдненька,
Риси твого обличчя
Я збережу в обличi своїм.
Матусю моя найкраща,
Всi твої вмiння й таланти
Я зебережу у руках своїх.
Матусю моя найдобрiша,
Всi твої добрi справи
Я робитиму вслiд тобi.
Матусю моя наймилiша,
Всю твою вiру й любов
Я примножу у серцi своїм.
Риси твого обличчя
Я збережу в обличi своїм.
Всi твої вмiння й таланти
Я зебережу у руках своїх.
Всi твої добрi справи
Я робитиму вслiд тобi.
Всю твою вiру й любов
Я примножу у серцi своїм.
Ліна Костенко
Про людей
Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, -
XX вік! - а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.
Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, -
XX вік! - а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Комментариев нет:
Отправить комментарий